Монастир

Монастир в Уневі відомий з ХІІІ ст., хоча на Чернечій горі археологи знаходять різноманітні сакральні об’єкти й давніших часів. Монастир оточений високими стінами з бійницями та оборонними баштами, що свідчить про його оборонну функцію.
У 1549 р. храм дощенту був зруйнований татарами. На місці спаленого монастиря било цілюще джерело. Там оздоровився шляхтич Олександр Ванько Лагодовський і в знак подяки відбудував монастир. Відтоді Унів перетворився на найбільше відпустове місце в Галичині.

Унікальний історико-культурний комплекс (ІХ-ХІ ст.), столиця Великої (Білої) Хорватії, який складається зі скель, печер, жертовників, підземних лабіринтів і є найбільшим зі всіх аналогічних давнослов’янських місць такого типу (250 га). В цьому місці дивної краси має побувати кожен, хто цікавиться минулим своєї землі.

За переказами церква і монастир побудовані на кошти князя Лева Даниловича і стали його захороненням. Про ХІІІ ст. говорять і знайдені археологами в 1986р. уламки тогочасної кераміки. Однак перша документальна згадка про монастир, який багато раів руйнувався і горів, належить до 1407 р.
Cаме в Лаврові з кінця ХІІІ ст. зберігалися мощі св. Онуфрія, Вони були викрадені у XV cт під час турецько-татарських нападів. Це місце було надзвичайно важливим для русинів, а Лаврівську обитель найчастіше зображали на іконах XVII ст. в Галичині.

Реформатори прибули у місто у 1730 р. і одразу почали будівництво монастирського комплексу. У 1741 р. завершили спорудження храму Успіня Пресв’ятої Богородиці. В одному з вівтарів костелу знаходився чудотворний св. Антонія.
У 1945 р. отці-реформатори виїхали до Польщі разом з частиною костельного майна, а монастир і костел перетворили у заклад для лікування психічно хворих.