Онуфріївський монастир (XIII cт.) у с. Лаврів

За переказами церква і монастир побудовані на кошти князя Лева Даниловича і стали його захороненням. Про ХІІІ ст. говорять і знайдені археологами в 1986р. уламки тогочасної кераміки. Однак перша документальна згадка про монастир, який багато раів руйнувався і горів, належить до 1407 р.
Cаме в Лаврові з кінця ХІІІ ст. зберігалися мощі св. Онуфрія, Вони були викрадені у XV cт під час турецько-татарських нападів. Це місце було надзвичайно важливим для русинів, а Лаврівську обитель найчастіше зображали на іконах XVII ст. в Галичині.
У 1549 та 1767 рр монастир сильно обгорів. Після останньої пожежі в стіні мурованої каплиці раптово віднаходять домовини князів – Лева та Лавра. Ігумен П. Волянський в присутності настоятелів сусідніх монастирів відкрив ці поховання під товстою срібною бляхою. На кошти від переплавки і продажу цієї бляхи відновили монастир. Останки князів було перепоховано.
У 1811р. в Лаврів зі скасованного Білинського монастиря переноситься "чудотворна" ікона богоматері, побачити яку приходили тисячі прочан.
У 1910-1914рр.проведено реставрацію церкви, під час якої знищено всі барочні риси храму. Тоді ж художник М.Сосенко та отець К.Морозовський знаходять на трьох стінах бабинця цінну поліхромію XV-XVI ст. під шаром живописа 1872р. (авторства Яблонського).
Найбільший розквіт монастиря припав на 1920-30 рр. Тільки посівної землі монастир мав 1000 га, а лісу - 750 га (станом на 1930).
Після приходу радянської влади монастир грабуть, архів вивозиться у Стрілки, де його спалюють.
Влітку 1941р. монастир виконує функції більшовицької казарми. Після війни і аж до серпня 1994р. використовується як школа-інтернат для дітей з вадами розвитку. На початку 1950-х церква св. Івана на горі була розібрана - з її матеріалів в центрі села звели свинарник.
В 1963р. влада оговталася і взяла монастирський комплекс під дерджавну охорону. У 1990р. церква була передана місцевим парафіянам. Перший монах (Степан Бондаренко) приїхав сюди 2 липня 1993р.